МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ІНТИТУТ ЕКОЛОГІЇ, ПРИРОДООХОРОНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТУРИЗМУ ІМ. В. ЧОРНОВОЛА (ІЕПТ) Курсова робота: З дисципліни:економіка На тему: Діяльність Казначейства в Україні Львів 2014 РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичне підґрунтя функціонування інституту казначейства в Україні Історичні передумови виникнення та етапи становлення системи Державного казначейства України Місце інституту казначейства у межах здійснення державного бюджетного управління РОЗДІЛ 2. Моніторинг казначейського обслуговування процесів виконання бюджету за доходами і видатками (на прикладі управління ДКУ у Городоцькому районі) 2.1. Дослідження специфіки касового виконання бюджету за доходами 2.2. Аналіз казначейського обслуговування видатків бюджету РОЗДІЛ 3. Вектори реформування Державного казначейства України у контексті сучасних принципів і положень бюджетного менеджменту 3.1. Приклади адаптації зарубіжного досвіду діяльності казначейства до вітчизняних економічних умов 3.2. Новітні підходи до підвищення ефективності бюджетного управління в межах системи Державного казначейства ВИСНОВКИ Список використаних джерел РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичне підґрунтя функціонування інституту казначейства в Україні 1.1 Історичні передумови виникнення та етапи становлення системи Державного казначейства України Історія зародження, становлення i розвитку казначейства надзвичайно багата i тривала. Термін «казначейство» походить від поняття «казна», яке в перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави. Казначейство (the Treasury) в перекладі з англійської означає скарб, цінність. Процес створення казначейства почався у ті часи управління казною, коли не існувало чіткого розмежування між особистою власністю титулованого володаря та власністю держави. Історично казначейство виконувало кілька функцій: відповідало за збереження багатства держави; було місцем, куди збиралися платежі в державі i з якого держава здійснювала виплати; відповідало (під королівським наглядом) за карбування монет; виконувало функцію облікового відомства. Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, який покликаний відповідати за здійснення та формування державної фінансової політики, – це закономірність для всіх епох і країн. Прообразом казначейства можна вважати княжу казну Ярослава Мудрого i його спадкоємців, яка слугувала сховищем матеріальних цінностей. Про неї вперше згадується у збірці норм давньоруського законодавства, яка відома під назвою “Руська правда”. Фінансова система Запорозької Січі сформувалася під впливом бюджетно-фіскальних інститутів польської, київської і литовської доби в Україні. В Запорозькій Січі скарбниця була сховищем не лише грошей, а й цінностей, які надходили в розпорядження Коша. Скарбниця слугувала також архівом і складом військових клейнодів i оздоб, виконувала роль арсеналу, де зберігалися бойові припаси i зброя. Січова скарбниця функціонувала як касовий центр виконання запорозького бюджету, тобто як державна скарбниця, до якої стягували доходи. До службових обов'язків січового скарбника – шафаря – входило приймання доходів, видача грошей і речей, ведення обліку касових сум i матеріальних цінностей, складання звітів кошовому та козацькій Раді. Фінанси України за часів гетьманщини (середина XVII ст.) у цілому були добре організовані. Державна скарбниця, успішно долаючи труднощі, виконувала покладені на неї важливі функції. Проте державна скарбниця не була відмежована від приватної скарбниці гетьмана. Спробу розділити державні та власні кошти зробив у 1710 році гетьман Пилип Орлик, уклавши із запорозькими козаками договір, що дістав назву: «Конституція права i вольностей Війська Запорізького», відповідно до якого державний скарб відокремлювався від особистих коштів гетьмана, і передавався в розпорядження Генерального підскарбія. Другу спробу реорганізувати українські фінанси зробив гетьман Д.Апостол (1727–1734). 1728 року у день коронаці...